Главная » 2011 » Февраль » 17 » НА СТРУНАХ СЕРЦЯ ТА НА КРИЛАХ ПІСНІ.
21:12 НА СТРУНАХ СЕРЦЯ ТА НА КРИЛАХ ПІСНІ. | |
| „Золотий голос” відомої української співачки Оксани Петрусенко серед духовних скарбів українського народу є одним з найдорогоцінніших. Моя мама, яка була закохана в пісню і сама любила співати, завмирала на місці, мовби заворожена, коли з гучномовця до неї долинало неповторне „тьохкання українського соловейка”. Такого я не чула з дитинства, бо давно вже немає на цій грішній землі відомої співачки, а з транзисторів та екранів телевізорів лине така каламуть, де ні мелодії, ні слів, яких би могла сприйняти, або запам’ятати нормальна людина. І як же я була вражена, коли зовсім випадково, проходячи повз актового залу Луганського педінституту, де була у справах, почула знайомий до болю голос, який так нагадував Оксану Петрусенко. Моїй цікавості не було меж, доки я не побачила на сцені струнку молоду співачку, яка виводила голосом, наче вишивала тонкою голочкою український рушник: „Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе”. Хто це, - запитую, хвилюючись у випадкового сусіда? – Хіба не знаєте? Це відомий дует. Вона співачка – Наталка. А акомпанує їй чоловік, гітарист Юрій Коломойцев. О! Це дуже відомий дует. Так я вперше почула виступ дуету Коломойцевих. Що то був за концерт! Голос Наталки дзвенів і переливався всіма барвами веселки, органічно переплітаючись з голосом шестиструнної гітари. Звучали старовинні російські, українські романси, народні пісні, твори італійських та французьких майстрів епохи Ренесансу, які Наталка виконувала мовою оригіналу. Я була, що називається, вражена. Цей голос без сумніву був даром Божим і саме Луганщина стала колискою для дозрівання цього неповторного дуету. Вони познайомились, як це буває завжди, зовсім випадково. А втім хто його знає? А може ця зустріч була давно в планах Божих. Вона – випускниця Горьківської консерваторії, кваліфікована, як оперна співачка, приїхала до Луганська на гастролі. А Юрій – випускник Донецької консерваторії по класу гітари, почувши її виступ, був вражений красою її ніжного ліричного сопрано. Як в той вечір дзвеніла його гітара, сплітаючись з живим джерелом її самобутнього голосу. З тієї самої першої зустрічі вони зрозуміли, що створені один для одного. Так виник дует Коломойцевих і щаслива подружня пара. І так само, як неможливо відділити в пісні слова від мелодії, так само невід’ємні один від одного Юрій та Наталка, які є доповненням один одного, продовженням, злиттям в одну симфонію життя. Віртуозність гри та висока професійна майстерність співачки роблять їхні виступи незабутніми. Вони полюбили Луганщину. Тут першоджерела їхнього дуету, тут їхній дім, родина, син. Вони представляли Луганську область на великих і малих сценах України, в країнах СНД, Великої Британії, Франції, Греції, Польщі. І скрізь виступали з незмінним успіхом, шквалом оплесків, морем квітів. Безліч подяк, відгуків, кінофільмів, публікацій в пресі має ця унікальна творча пара в своєму арсеналі. Бо справжній талант не підробиш. Він наче політ ластівки, на фоні синього українського неба – стрімкий, блискавичний, неповторний. Вздовж і впоперек об’їздили вони з гастролями і рідну землю. Їхні слухачі – шахтарі, колгоспники, лікарі, звичайні робітники. І знову десятки захоплених відгуків, подяк і навіть телеграм після їхніх творчих зустрічей. Це „досьє” з подяк – найбільша гордість Коломойцевих. Наталка розповідала, як в одному глухому селі, після виступу її в клубі, одна бабуся так розплакалась. І її мудрі слова вона ніколи не забуде. Обнімаючи молоду співачку бабуся сказала:” Так співає сама Україна!” Скільки концертів було вже дано цим дуетом – тисячі. Вони не піддаються ліку. Постійні виступи, гастролі, концерти – це просто їхній спосіб життя. Але був в їхній творчій біографії концерт, якого ніколи не забудуть ні слухачі, ні самі артисти. Це виступ Коломойцевих на Міжнародному Конгресі політичних в’язнів в Києві. Спеціально до цієї важливої події Юрій написав цілий цикл романсів на слова репресованих поетів – героїв: Василя Стуса, Галини Гордасевич, Ігоря та Ірини Калинців, Євгена Сверстюка, Миколи Сарма – Соколовського та ін., які були вміщені в книзі: „ Очима серця”. Цей цикл називався „ Повернення”. І хіба можна передати простими словами ту атмосферу, яка панувала під час їхнього концерту. Сиділи сиві страдники України і плакали, а до них поверталося Слово, змордоване, зняте з хреста і водночас оживлене, озвучене, воскресле. Воно світилося в їхніх очах, пульсувало в їхніх жилах, зливалося з тактом їхніх сердець. Відомий український поет, президент Міжнародної організації письменників, доктор філософії Є.О. Сверстюк так охарактеризував їхній тріумфальний виступ: „ В їхній творчості живе висока духовність, постійне прагнення до доброти, світла, до всього того, що зачаровує, саме це і є притаманним палітрі української поезії”. За один цей цикл, на думку однієї дуже шанованої людини, якою є Голова Української Координаційної Ради, відомий поет, громадський і політичний діяч Іван Драч, Коломойцевим слід би було присвоїти звання: „ Заслужений артист України”. І хоча величезна армія їхніх прихильників вже давно присвоїла їм звання і „народних” і „заслужених” в реальному житті з офіційним визнанням їхньої діяльності набагато складніше. Але Коломойцеви – оптимісти і, залишаючись на варті духовності свого народу, вірять в те, що їхня праця, їхній талант буде гідно пошанований і оцінений. Адже справжній талант, наче сонце, не сховати! Ганна Гайворонська, відповідальний секретар Луганської обласної організації Національної Спілки письменників України. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |