Главная » 2011 » Апрель » 14 » ОДНЕ СОПРАНО, ОДИН ГІТАРИСТ...
10:20 ОДНЕ СОПРАНО, ОДИН ГІТАРИСТ... | |
| Нещодавно по республіканському телебаченню передавали ліричний концерт з Луганська. Перед телеглядачами виступили артисти Луганської обласної філармонії Наталія та Юрій Коломойцеви. Цей факт вже сам по собі досить значущий. Не так часто, на жаль, наші земляки - артисти мають змогу показати своє вміння на всю Україну, тим більше артисти молоді. До певної міри редактор телебачення Юрій Казаков, який підготував цю програму, ризикував – і вдало, підтримавши з власної ініціативи дует Коломойцевих. Програма була складена так, що дала артистам можливість показати максимум, нащо вони здібні. Мелодійне сопрано Наталі і витончена гітара Юрія півгодини панували в ефірі. Звучали такі завжди хвилюючі українські народні пісні та романси. Хотілося, підспівуючи, слухати ще й ще... Вірніше сказати, на гітарі Юрій виконав лише дві п’єси, Наталії він акомпанував на естрадному варіанті кобзи, а це й інша посадка, й інша постановка. Отже, працювати над програмою довелося багато. До того ж, фактично всі аранжування для струнних інструментів він робив сам. Міг, звичайно, при акомпанементі обмежитися двома-трьома акордами, та він хотів більшого – щоб це були самостійні, повноцінні твори. А в Наталії були свої проблеми, з якими вона справилася не менш успішно. Річ у тому, що вона за національністю росіянка, родом з Дону, розмовною українською мовою не володіє. А от співала так, ніби це її рідна мова. Можна лише поздоровити артистку з вдачею. В цьому ясно простежується творча позиція дуету Коломойцевих: зробити свій внесок у відродження української музичної культури. Живучи і працюючи в Україні, вони професійним та й громадянським обов’язком вважають використовувати в своїй діяльності багатющу музичну спадщину українського народу. І цей концерт, який був підготовлений для республіканського телебачення, вони самі не без підстав вважають для себе новим творчим етапом. Дуетом Коломойцеви виступають п’ятий рік. Їх досить добре знають в нашому місті. Викладання в Луганському муз-училищі (їхні учні вчаться в консерваторіях Донецька, Москви, Санкт-Петербургу, працюють в музичних школах області) успішно поєднують з концертною діяльністю. При цьому вони самі собі і адміністратори, і менеджери. Їх давня любов – романс, старовинний російський, українські народні пісні. В планах – епоха Відродження, італійський, французький, англійський Ренесанс. А в минулому році Коломойцевих узнали і за кордоном. У вересні вони побували в Великій Британії, а вже через місяць, у жовтні, Наталія та Юрій поїхали до Франції. Це, певно, поки що найяскравіша сторінка в їх творчій біографії. Визнання – дуже приємна річ. В місцевих газетах писали: „Їх програма, сфокусована на відродження старовинного російського романсу, вимагає високої професійної майстерності, глибокого знання музичної культури Росії початку ХХ століття. M’якість і музична чарівність підкорили публіку. Аплодисменти аудиторії, величезний букет квітів, подарований мадам Буше, оцінили талант, посмішку цієї симпатичної пари, чудових музикантів”. Чотирнадцять концертів за два тижні в п’яти містах департаменту Луари. Їх виступи для французької публіки були незвичними, Коломойцевих називали оригінальними артистами. По-перше, там давно не виступають без мікрофонів, а Наталія та Юрій принципово слідують класичним канонам, коли романс звучить „живцем”, не підсилений апаратурою. Тільки це дає змогу відтворити в залі таку необхідну атмосферу ліричності, доброти, ніжності. Романс – завжди камерний, він для всіх і для кожного особисто. І романс, по-друге, чисто російське створіння. Спробували спочатку перекласти тексти творів на французьку, та ефект отримали протилежний, і відмовилися від перекладу. Головне французи зрозуміли самі, вірніше, чутливо сприйняли художні образи виконуваних романсів. І ще одна характерна деталь, третя: артисти там виступають на освітленій сцені при темному залі. А Наталія сказала: „Дайте повне світло у залі, мені необхідно бачити очі глядачів.” Ефект для хазяїв був несподіваний, встановився такий контакт, без якого, певно, не буває справжнього мистецтва. Аплодисменти, подарунки, інтерв’ю, зустрічі в меріях, слова подяки... Та найважливішим результатом поїздки було запрошення приїхати знову, вже з програмою українських народних пісень та романсів, інструментальною музикою для гітари українських авторів, концертом з творів Чайковського, Рахманінова, Глинки (для голосу і фортепіано), з дуетом флейти і гітари. А ще Коломойцеви привезли листа директору музичного училища в Луганську від директора консерваторії „МАССЕНЕ” і національної музичної школи, драматичного мистецтва і танцю в Сент-Етьєні. Пан Жан Декінт пише, що мав задоволення приймати і слухати в концертному залі консерваторії Наталію та Юрія Коломойцевих: „Оригінальність їх репертуару, доповнена бездоганною технікою і великою музикальністю, мене глибоко вразили. Ми разом на креслили кілька планів, які я Вам коротко опишу. Було б можливим, я думаю, розглянути обмін між артистами і викладачами наших консерваторій. Я був би щасливий прийняти в Сент-Етьєні кілька викладачів вашого учбового закладу, які могли б протягом одного-двох тижнів провести кілька занять з нашими студентами і зустрітися з нашими викладачами, щоб мати можливість широкого обміну педагогічним досвідом. Також мені вдалося б організувати їхні концертні виступи в місті Сент-Етьєні і в департаменті Луари. Зрозуміло, бажано, щоб такі контакти можна було встановити і з вашим закладом. Викладачі консерваторії Сент-Етьєна з великим задоволенням побували б у вас, щоб здійснити спільні проекти. Я хотів би знати, чи приваблює вас в цілому ця ідея....” Отже, відкривається чудова можливість для подальших творчих контактів. Вже готується нова концертна програма для другої поїздки у Францію. І там звучатимуть наші пісні та романси, про які Юрій і Наталія можуть говорити годинами. Бо в цьому – їхнє життя. „Наша газета”, 16. 05. 1992р. Валентина Кушніренко. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |