Главная » 2011 » Август » 20 » ...ТАКА ЗВИЧАЙНА ІСТИНА
23:43 ...ТАКА ЗВИЧАЙНА ІСТИНА | |
| ПРЕДСТАВЛЯЄМО АВТОРА: ЮРІЙ КОЛОМОЙЦЕВ. Лауреат премії імені „Молодої гвардії”, Лауреат премії Ворошиловградського комсомолу. Кандидат в члени обкому комсомолу. Дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді та студентів. Секретар комітету комсомолу і член партійного бюро обласної філармонії. Для мене ця звичайна істина відкрилася з усією силою і виразністю в Москві у серпневі дні минулого року. На фестивалі. Я побачив там таке, що вже, певно, ніколи не забудеться. І на світ тепер я не зможу дивитися, як колись. Спільність інтересів молоді всіх країн – в прагненні до миру і дружби, а не в конфронтації та нагнітанні міжнародної напруженості. Цей висновок – не з газет, не почутий, а відчутий мною самим – один з уроків мені – проведення фестивалю. Я тут ніби збоку очима іноземних гостей оцінив миролюбну політику нашої партії та уряду. Радіо, телебачення – це одне, а от коли побачиш на обличчях людей з усіх кінців світу, з їх уст почуєш про це.... Гордість і радість відчував, і впевненість, що буде саме так, як ми всі того хочемо. А що загальний мир на землі можливий (мало того – єдино можливий), я знову ж таки побачив на фестивалі. Він уособлював наше уявлення про світ майбутнього, про світ без воєн, ворожнечі, непорозумінь між людьми, без голоду і злиднів. Світ щасливих і вільних... Розумієте, люди на вулицях, на стадіонах, в клубах, незнайомі, без імен, без країн, без національності – просто люди. Вони весь час один одному посміхалися, йшли назустріч з відкритими серцями і найкращими помислами. Я не міг позбутися враження, що це майбутнє вже настало – тут, в Москві, у серпневі дні 1985-го... Ілюзія? Утопія? Однак про це говорили й інші, багато хто – на мітингах, концертах, на засіданні Антиімперіалістичного трибуналу. А якщо однією мрією живуть тисячі, мільйони – вона обов’язково стане реальністю. Ті ж мільйони її і реалізують. І цю істину я заново відкрив для себе на фестивалі. Адже саме на цьому, на вірі в перемогу здорового глузду і соціальної справедливості ґрунтується наша Програма миру. Ставка свідомо робиться на найкраще, найсвітліше в людині, в народах, в державах. Не лише у нас (одній шостій світу), в усьому світі відбуваються нині глибокі якісні зміни і зрушення. І першою це відзначила наша ленінська партія, наша країна. І першою сказала про це світу. Мало того, зробила перший, може, найважчий крок, показавши, який величезний тягар відповідальності за долю миру і майбутнього свідомо і добровільно взяла на себе перед лицем всього людства. Зобов’язання першими не застосовувати ядерну зброю, продовження мораторію на ядерні вибухи, комплекс конструктивних пропозицій, викладених Заяві М.С.Горбачова від 15-го січня – так ми реалізуємо цю відповідальність. Розуміємо, що втілення нашої концепції безпеки в життя вимагає величезних зусиль, впертої боротьби і праці, заміни старих уявлень і традицій. Світ просто зможе продовжувати жити і діяти по-старому, коли загроза ядерної війни така явна. От які уроки – не боятися невідомого нового, мати сміливість бути першими, не уникати гострих проблем в не ховатися від небезпеки – дає нам, радянським комуністам, партія. По-моєму, сьогодні, як ніколи раніше, наблизилися один до одного людства і людина, суспільство і громадянин, сфера загального і сфера особистого. І в свідомості людей відбуваються сьогодні якісні зрушення. Треба тільки спершу добре усвідомити це і тим зробити перший крок до себе оновленого, мудрішого досвідом партії... Те, яких форм набуває в нашій країні боротьба за збереження миру, я б назвав виразною ознакою комуністичної свідомості радянських людей, злиттям тих самих сфер загального і особистого. Робітники проводять трудові вахти миру, працюють за тих, хто віддав своє життя заради життя інших. Учні підносять свій голос на захист миру на мітингах, підписуючи листи протесту в штаб-квартиру НАТО, вимагаючи свободи борцям за мир, які знемагають у в’язницях. Молодь збирається на фестивалі з антиімперіалістичними, найдемократичнішими гаслами... І ми, артисти, теж знаходимо своє місце в усій цій великій і важливій роботі. Більше того, наша професійне покликання – силою мистецтва впливати на формування свідомості людей, сприяти їх розвитку – безпосередньо змикається із спільним нашим, вселюдським над завданням. Скажу про творчу молодь нашої обласної філармонії. У минулому році вона дала три концерти, кошти від яких були перераховані у Фонд миру – близько п’ятсот карбованців. Це – не рахуючи численних шефських концертів для молоді міста, області, для воїнів Ворошиловградського гарнізону. Думаю, тематична програма цих концертів зрозуміла без додаткових пояснень. За ініціативою партійного бюро філармонії вирішено організувати концерт лауреатів комсомольської премії імені „Молодої гвардії” та премії Ворошиловградського комсомолу різних років з участю художників, літераторів, артистів музично-драматичного театру. Це вперше отак лауреати всі разом „покажуть” себе. Кошти від цього концерту будуть передано у Фонд миру. ...Артист – комуніст. Дуже відповідально. Вірніше сказати: комуніст – артист, громадянин – артист. Радянське мистецтво йде перед усім від тих завдань, які ставить партія, адже це завдання нашого розвитку нашого майбутнього. Мирного майбутнього. І знову я повертаюся думками до ХІІ Всесвітнього фестивалю, який загострив переді мною „вічні” запитання: що я зробив? І в чому мій обов’язок, призначений на землі? Що значить бути творчою людиною не тільки в мистецтві, а в усьому своєму житті? Творчість як самопочуття, як найкращий грунт для самовиявлення... Рік минулий ООН оголосила Міжнародним роком молоді нинішній – Міжнародним роком миру. Я бачу в цьому прямий зв’язок і послідовність. Молодість, мир, життя, невіддільні поняття. Молодість, мир, життя, така звичайна істина... Ю.Коломойцев, соліст-інстументаліст Ворошиловградської обласної філармонії. „Молодогвардієць”. 25. 02. 1986р. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |