Главная » 2011 » Август » 14 » ТВОРЧА ПАЛІТРА від фестивалю - до фестивалю
21:27 ТВОРЧА ПАЛІТРА від фестивалю - до фестивалю | |
| На сцені відпочивають балалайки, домри, баяни, жалійки, несамовиті гуслі – улюблений інструмент билинників. В оркестрі вони всіх чотирьох розмірів: пікколо, прима, альт, бас. Тут зустрілись музичні інструменти, історія яких тільки-но починається, і ті, що відомі давно. Вже стало традицією, що на репетиції підготовчої групи заслуженого оркестру народних інструментів Ворошиловградського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції приходить хтось з його ветеранів. Зараз перерва. В напівпорожньому залі зібралася молодь. В середині купки юнаків та дівчат поруч з керівником оркестру заслуженим артистом УРСР Г.А.Аванесовим сидять ті, хто вже 28-й рік майже кожного дня приходять на репетицію в цей зал. То інженери заводу імені Жовтневої революції гітарист оркестру А.В.Кіященко, домрист Є.О.Грунін, ведучий контрабасист П.М.Стус. В 1957 році, коли вони разом з товаришами стали учасниками VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів в місті Москві, їм було по 18 років. ...Про заслужений оркестр народних інструментів Ворошиловградського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції писали багато. Писали в центральній і місцевій пресі, в книзі відгуків і в звітах. Відомий радянський композитор, автор опери „Шахсанем” і балету „Червоний мак” Р.М.Глієр, побувавши на репетиції оркестру, записав у книзі відгуків: „Виконання оркестром народних інструментів відповідальних п’єс находжу на високому художньому рівні”. Розповідають, що після репетиції він сказав: „Ви чудово граєте. Ви – справжні майстри музики. Я обов’язково знайду час, щоб написати що-небудь спеціально для вас”. Заслужений діяч мистецтв УРСР, професор, завідуючий кафедрою народних інструментів Київської консерваторії М.М.Геліс писав в газеті „Радянська культура”: „У виконанні майстерності молодіжного оркестру народних інструментів Ворошиловградського Палацу культури імені В.І.Леніна органічно з’єднується монументальність, чудова техніка з гарячим юнацьким запалом...”. Про цей ансамбль писали автор опери „Богдан Хмельницький” К.Ф. Данькевич та відомий радянський диригент, народний артист СРСР Н.Г.Рахлін. Тобто виконавча майстерність оркестру, створеного в перший післявоєнний рік демобілізованим воїном, учнем Ворошиловградського училища Георгієм Аванесовим, досліджена людьми, імена яких зараз займають почесні місця в Музичній енциклопедії. Але з того часу пройшло 16 років, показано майже 100 тисяч концертів, підготовлена не одна нова програма. Прослідкувати творчу біографію колективу від хвилини, коли на VI Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві при виконанні оркестром української народної пісні „Реве та стогне Дніпр широкий” зал, в якому сиділи представники молоді всіх країн світу, як один чоловік, підвівся і, стоячи, слухав її, до сьогоднішньої репетиції – нелегко. Це стенограми виступів, нові нагороди і, головне, сотні людей, які назавжди зв’язали своє життя з мистецтвом. В газетах з’являлись нові і нові рецензії, а в Палаці культури імені В.І.Леніна кожного дня збиралась молодь. Займались після роботи. Займались по три, чотири, п’ять годин. Від струн боліли пальці. В 1960 році оркестру було присвоєно звання народного, а через деякий час він з творчим звітом вдруге поїхав в столицю нашої Батьківщини. В 1967 році колективу присвоєно звання заслужений оркестр народних інструментів. Керівника оркестру Г.А.Аванесова було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. А через два роки вже з новою програмою оркестр виїхав у Народну Республіку Болгарію. В 1970 році на республіканському фестивалі художньої самодіяльності виступи оркестру принесли золоту медаль і диплом першого ступеня. В золоту скарбницю репертуару оркестру ввійшли твори, виконані ще на VI Всесвітньому фестивалі молоді та студентів, твори радянських композиторів В.Мураделі, О.Новікова В.Солов’йова-Сєдого, М.Богословського, О.Пахмутової. Із класичних творів – Д.Шостаковича „Народне свято”, А.Холмінова „Українська фантазія”, М.Будашкіна „Концерт для домри з оркестром” та багато інших. Зараз виконання цих творів стало своєрідним посвяченням в музиканти. Багато з тих, хто вперше познайомився з музикою на репетиціях оркестру народних інструментів, назавжди присвятив їй своє життя. В минулому соліст оркестру В.Курін – зараз соліст Молдавського театру опери і балету, заслужений артист Молдавської та Української РСР. Саме повертаючись з VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів, Павло Стус придбав молодшому брату подарунок – контрабас. А через вісім років Борис Стус і Микола Бєлоконєв представляли радянське мистецтво на VIII Всесвітньому фестивалі молоді та студентів в м. Хельсінкі. Зараз в оркестрі займається понад 100 чоловік. Це слюсарі, шофери, лікарі, інженери, художники, школярі. Середній вік оркестру – комсомольський -20 років. На зміну ветеранам приходить молодь. Саме про творчий шлях колективу розповідали юнакам та дівчатам керівник оркестру заслужений артист УРСР Г.А.Аванесов, досвідчені музиканти А.В.Кіященко, Є.О.Грунін, П.М.Стус. А коли перерву було закінчено, і інструменти, підкорюючись чарівній паличці диригента ожили, Г.А.Аванесов сказав своїм друзям: - Зверніть увагу на манеру гри Юрія Коломойцева, ....грає чудово. І друзі схвально всміхнулись. „Молодогвардієць”, 07 08 1973р. М.Северин. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |