Де ж пролягають кордони провінційності – на географічних картах чи в наших душах? І яка провінція сумніша: регіональна чи духовна? Тема, що й казати, широка і хвилююча, бо, мабуть, немає в нашому місті причетної до творчості людини, перед якою б не стояла час від часу питання: для кого я все це роблю, чи потрібно це комусь тут, в провінції? Сьогодні свою точку зору на цю проблему висловлює викладач Ворошиловградського музичного училища, в недавньому минулому соліст-гітарист обласної філармонії Юрій Коломойцев. - Юро, чи доводилося тобі, музиканту, зустрічатися з проявами так званої не театральності, не музичності, коротше сказати – не духовності нашого міста? - Так, і не один раз. Але моє переконання: найменування нашого міста не театральним чи ще якимось не.... – це не глас народу. Я в цьому впевнений, бо рівень не театральності міста, або, як ти кажеш, провінційності, визначається народом, його традиціями, його ставленням до явищ життя. Не можна стверджувати, що нашим людям не притам ... Читать дальше »