На сцені відпочивають балалайки, домри, баяни, жалійки, несамовиті гуслі – улюблений інструмент билинників. В оркестрі вони всіх чотирьох розмірів: пікколо, прима, альт, бас. Тут зустрілись музичні інструменти, історія яких тільки-но починається, і ті, що відомі давно. Вже стало традицією, що на репетиції підготовчої групи заслуженого оркестру народних інструментів Ворошиловградського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції приходить хтось з його ветеранів. Зараз перерва. В напівпорожньому залі зібралася молодь. В середині купки юнаків та дівчат поруч з керівником оркестру заслуженим артистом УРСР Г.А.Аванесовим сидять ті, хто вже 28-й рік майже кожного дня приходять на репетицію в цей зал. То інженери заводу імені Жовтневої революції гітарист оркестру А.В.Кіященко, домрист Є.О.Грунін, ведучий контрабасист П.М.Стус. В 1957 році, коли вони разом з товаришами стали учасниками VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів в місті Москві, їм було по 18 років. ...Пр ... Читать дальше »

ЮРИЙ КОЛОМОЙЦЕВ: «Звон медных труб меня не манит» - Юрий, Ваши родовые корни? - Корни Луганские, но не музыкальные. - Как, по-вашему, можно всерьез говорить о возвращении гитары? Ведь не так давно этот инструмент был в загоне… - Совершенно верно. Еще в 70-е годы профессиональных гитаристов у нас фактически не было, только любители. Даже во многих учебных заведениях не было такой специальности – класс гитары. В музыкальном училище я официально изучал домру, неофициально – гитару. В Донецкой консерватории начинал как домрист, окончил ее как гитарист. Сейчас гитара возвращается. - Разовьем тему. Гитара – инструмент прошлого (средневековые барды, серенады под окнами прекрасных сеньорит, исполняемые под аккомпанемент гитары и т. д.). Это также инструмент настоящего. А есть ли у гитары будущее? - Гитара, как и украинская кобза, сопилка, цимбалы – это народные инструменты. Отсюда – традиции, память, а значит – будущее, которое найдет свое место в культуре человека. - А кто из известных к ... Читать дальше »

«….Наталья (сопрано) и Юрий (гитара) ярко продемонстрировали свой талант…Мягкость, и музыкальная прелесть очаровали публику». Это – выдержка из публикации в газете «Эхо» города Сент-Этьен (Франция). В этом городе несколько лет назад выступали артисты Луганской областной филармонии, ныне широко известные Наталья и Юрий Коломойцевы. Гостеприимные французы принимали тогда наших земляков на уровне государственных деятелей – в мэрии и в муниципальном совете. Один из концертов проходил в Елисеевском дворце Вашон. У них была прекрасная пресса, их по справедливости называли отличными музыкантами, знатоками старинных романсов, обладающими профессиональным высочайшим мастерством; свою программу они исполняли в классическом стиле. А незадолго до этого Наталью и Юрия приветствовали в Великобритании. Сюда наши талантливые музыканты были приглашены ассоциацией Луганск-Кардифф. Несколько концертов блестяще прошли в различных залах города. Благодарный отзвук в душах и сердцах английских слушателей наш ... Читать дальше »

Знакомые звуки, чудесные звуки, О, сколько вам силы дано! Прошедшее счастье, Прошедшие муки, И радость свиданья, и слезы разлуки… Вам все воскресить суждено. А. ПЛЕЩЕЕВ. В далекие XIII-XIV века в Испании в творчестве странствующих поэтов-певцов утвердился песенный жанр. Песни певцов-трубадуров исполнялись на романском языке. Отсюда название жанра – романс. Развитие романса пошло разными путями, по разным странам и народам. В русском музыкальном искусстве жанр романса определился свыше 200 лет назад. Условно различают городской романс, бытовой, жестокий, цыганский и другие. Романс – это вечное искусство. В романсе живут душа, ум, сердце и самые тонкие нюансы человеческого настроения. В Луганской областной филармонии за последние месяцы состоялось несколько вечеров вокальной музыки. Перед зрителями выступал камерный ансамбль, не так давно созданный, «Кантабиле» (в переводе – певуче). В составе ансамбля – солистка Луганской областной филармонии, прекрасная певица (сопрано), лауреат междун ... Читать дальше »

« Под аккорды негромких гитар…» прошел первый в Луганске конкурс. У гитары широкий круг поклонников, благодаря интересу, который проявляют к ней композиторы как классической, так и эстрадной музыки. Об этом искусстве мы до сих пор мало писали, так как оно до последнего времени, как говорится, не приняло должного размаха в области, да и творческие конкурсы не проводились. Между тем гитара становится одним из ведущих инструментов и оспаривает первенство у таких, казалось бы, непоколебимых «авторов», как скрипка и фортепиано. Особое пристрастие к этому инструменту испытывает молодежь. Находясь под влиянием популярных западных певцов, молодые люди делают гитару спутником своего досуга. Используют ее для аккомпанирования пения, для исполнения танцев, для участия в ансамблях. Ведь притягательная сила гитары – ее звучание и гармонический строй, отвечающий современным вкусам. Возможно, это связано с развитием джазовой гитарной техники, с появлением электрогитар и других. По крайней мере этот и ... Читать дальше »

Щоразу стає не по собі, коли слухаєш або читаєш: над великими промисловими містами Донбасу утворилися озонові дірки; немає перепони шкідливому ультрафіолетові. Це щодо загрози фізичному станові нашому, що ж до духовного, то збіг цілого ряду несприятливих обставин також не на користь. І як раз про це наш кореспондент і веде розмову з завідуючим відділом культури Луганського міськвиконкому, відомим артистом Юрієм Олексійовичем Коломойцевим. - Юрію Олексійовичу, відділ культури в нинішніх умовах – це повне охоплення культурної сфери обласного центру? - Якби-то... Але, хто до мене не приходить і де не запитують, то кажуть: „Та ви ж – культура....” Разом з тим, у компетенцію відділу і в його обов’язки віднесені лише музичні школи, бібліотеки та муніципальний духовий оркестр. - Не густо. Однак національна культура твориться і в цих закладах, оскільки поза національної культури (поза свідомістю, поза душею, серцем, такої собі абстрактної, уніфікованої) просто не існує. Через національну культ ... Читать дальше »

„Соборність – це єднання народів та земель України, приєднання до нашої країни Західної України та Галичини; соборність – це утворення України як самостійної держави”. Так висловився днями керівник камерного ансамблю „Кантабіле” Луганської обласної філармонії, відомий на Луганщині кобзар та гітарист, Юрій Коломойцев. А через декілька днів після нашої розмови у концертному залі Луганської обласної філармонії відбувся концерт української вокальної та інструментальної музики, присвячений Дню соборності України (вперше на Луганщині). Це був чудовий музичний вечір, справжнє свято українського мистецтва. На сцені камерний ансамбль „Кантабіле”, солістка лауреат міжнародних конкурсів Наталія Коломойцева, лауреат премії ім. „Молодої гвардії” Юрій Коломойцев (кобза), Сергій Харченко (гітара). Дуже цікаву програму було розподілено на три своєрідні „блоки”. Спочатку Наталія Коломойцева співала пісні на вірші репресованих поетів – музика Юрія Коломойцева, вірші В.Стуса, Я.Лесіва, К.Скуєнієкса, М.Ша ... Читать дальше »

Де ж пролягають кордони провінційності – на географічних картах чи в наших душах? І яка провінція сумніша: регіональна чи духовна? Тема, що й казати, широка і хвилююча, бо, мабуть, немає в нашому місті причетної до творчості людини, перед якою б не стояла час від часу питання: для кого я все це роблю, чи потрібно це комусь тут, в провінції? Сьогодні свою точку зору на цю проблему висловлює викладач Ворошиловградського музичного училища, в недавньому минулому соліст-гітарист обласної філармонії Юрій Коломойцев. - Юро, чи доводилося тобі, музиканту, зустрічатися з проявами так званої не театральності, не музичності, коротше сказати – не духовності нашого міста? - Так, і не один раз. Але моє переконання: найменування нашого міста не театральним чи ще якимось не.... – це не глас народу. Я в цьому впевнений, бо рівень не театральності міста, або, як ти кажеш, провінційності, визначається народом, його традиціями, його ставленням до явищ життя. Не можна стверджувати, що нашим людям не притам ... Читать дальше »

КАК СЛОЖИЛАСЬ СУДЬБА ОДАРЕННЫХ ВЫПУСКНИКОВ У многих способных выпускников наших высших музыкальных и училищ культуры творческая судьба, можно сказать, счастливо сложилась. Они остались верны своей профессии и призванию, а это особенно важно, для того, чтобы личность состоялась. Сегодня расскажем о некоторых выпускницах Луганского высшего музыкального училища, которые продолжают свое обучение в консерваториях Украины. Почетная стипендия Эта стипендия самая высшая, в несколько раз превышает обычную, теперь она выдается по распоряжению областной государственной администрации. Первой обладательницей ее в Донецкой консерватории стала наша землячка Наталья Нарожная. Сейчас она учится на четвертом курсе кафедры сольного пения. А начинала Наташа в Луганске в художественной самодеятельности, и первым ее коллективом был вокальный ансамбль «Зернышко» Дворца культуры имени Ленина, который носит имя его талантливой создательницы Ларисы Блиновой. Были в ее юной жизни и ВИА тогдашнего Дворца пионеров ... Читать дальше »

Того дня великий зал Луганського педагогічного університету імені Тараса Шевченка був заповнений вщерть. Студенти факультету української філології прийшли послухати концерт камерного ансамблю „Кантабіле”. У його програмі були пісні та романси на вірші Луганських поетів. Спочатку співачка, лауреат міжнародних конкурсів Наталка Коломойцева чудово виконала твори І. Дунаєвського та В.Баснера на вірші відомого поета, нашого земляка М.Матусовського „Шкільний вальс”, „Мовчання”, „Білої акації грона духмяні”, „З чого починається Батьківщина”. Пролунали також пісні Юрія Коломойцева та Ганни Ковальової на слова Раіси Лук’яняук, Олександри Самарцевої, Григорія Половинка, Бориса Гуцала та Лідії Лазор. Концерт дуже сподобався слухачам, година пролетіла, мов єдина мить. Концерт був першим з низки музичних вечорів, що їх планує провести камерний ансамбль „Кантабіле”. «Наша газета». 09. 10.2001р. В.Борисов. * * * * * * * Десять літ - поверненню Цього разу в обласній бібліотеці імені Горького відбувся ... Читать дальше »